Заклик до громадян європи з нагоди виборів до європарламенту у червні 2009 року

Подолати кризу та виклики сьогодення завдяки більш об’єднаній, більш солідарній, більш відкритій до світу Європі

У час, коли європейські громадяни незабаром обиратимуть нових депутатів до Європарламенту, кожен відчуває, що ми переживаємо надзвичайно важкі моменти та труднощі, які водночас є вирішальними для нашого власного майбутнього та майбутнього наших дітей.

Особи, що походять з країн Європейського Союзу та країн-кандидатів на приєднання, кидають заклик: Євангеліє та традиції, які опираються на нього, пропонують нам розшифрувати ці знаки часу, які запрошують змінити наше життя, щоб прийшло більш людяне суспільство, яке б поважало добробут усіх. Лише об’єднана Європа зможе відповісти на сучасні виклики, виражаючи свої глибокі цінності солідарності, справедливості та миру у світі. Усвідоммо свою особисту відповідальність у європейській розбудові.

Після довгого періоду непевності європейці прагнуть об’єднатися. Водночас Європа є охопленою фінансовою, економічною, моральною, а також духовною кризою, яка зачепила сьогодні увесь світ. Втрачену довіру можна повернути лише ціною загального пориву, у якому Європа повинна займати головне місце, хоча й інституції є слаблені непевностями, які тяготять над процесом ратифікації Лісабонського договору.

Планетарна криза є жорстоким випробуванням, яке випаде на долю особливо найбільш потребуючих серед людей та нації. Однак вона є водночас унікальною нагодою переорієнтувати наші економіки та змінити нашу поведінку. Вона відкриває також Європі можливість утвердитися на нових засадах, за умови, якщо ми зберігатимемо свою здатність опиратися мінливості долі, свою пильність зберегти цінності, які від самого початку формують ґрунт для цієї оригінальної структури всередині цілого людства.

Введімо якомога швидше в дію положення Лісабонського договору

Щоб дозволити Європі у цьому контексті економічної кризи повністю відіграти свою роль на міжнародній сцені та отримати демократичні ефективні інституції, в першу чергу, ми запрошуємо наші уряди та європейських громадян підтримати введення в дію договору, прийнятого у Лісабоні главами держав та урядів: він дає реальні засоби дії та більш солідну основу спільним пошукам адаптованих рішень. Ми радіємо з цього приводу, що Ірландія погодилася переглянути своє рішення про неприйняття.

Слід визнати, що цей Договір написаний непросто і не є завжди доступним для розуміння необізнаного читача, як і будь-який текст, що є результатом обговорення 27 країн; однак, як ніколи раніше, договір займає недвозначну позицію щодо засадничих цінностей Європи і прагне ініціювати в Європі процеси, які уможливили б більш ефективні рішення у контексті розширеної Європи. Цей же ж договір зумовлює здатність Європейського Союзу бути полюсом стабільності, солідарності та відкритості до Сходу та до Півдня.

Незважаючи на відсутність згадки про християнське коріння Європи, ми позитивно сприймаємо твердження цього договору, які насправді є натхненними християнською думкою та цінностями. Таким чином, вперше договір чітко говорить, що людська гідність є першою з цінностей Європи, перед свободою, демократією, рівністю. Він нагадує, що цілі Євросоюзу включають мир, повну зайнятість, стабільний розвиток, вільну та справедливу торгівлю, ліквідацію бідності, захист прав Людини та дотримання і розвиток міжнародного права. Поняття солідарності – термін, що рідко вживався у спільнотному праві раніше – стає тут центральним.

Хартія Основних Прав, що є невід’ємною складовою договору, поєднує класичні основні права із соціальними правами; таким чином, вона гарантує також і доступ до соціального забезпечення, до соціальної допомоги та до житла; вона гарантує також захист сім’ї, права дитини, осіб похилого віку та осіб неповносправних, право притулку, принципи біоетики, такі як заборона репродуктивного клонування, євгенічні практики, використання людського тіла в комерційних цілях та ін.

Договір захищає статут Церков, розташованих у Європі згідно національного права, він визнає їхню ідентичність та особливий внесок, і запрошує Євросоюз підтримувати відкритий та постійний діалог з ними. Нарешті, договір передбачає також збільшення повноважень Європейського парламенту та національних парламентів, більшу прозорість, більш пряму участь громадян, чіткіший поділ компетенцій та кращий контроль субсидіарності.

Оскільки договір підвищує ефективність та демократичну легітимність Євросоюзу, то він надає Європі здатність прийняти три головні, як нам видається, виклики сучасності: глобалізація, кліматичні зміни, демографічна еволюція.

Щоб протистояти глобалізації економіки, збудуймо більш солідарну Європу

Глобалізація комерційних та фінансових зв’язків зазнала блискавичного розквіту впродовж двох останніх десятиліть. Але далеко не всі скористалися з плодів росту. Насправді кожен може сьогодні спостерігати слабкість системи, де домінує нестримне зростання числа фінансових інструментів, позначене браком регулювання, прозорості та відповідальності діючих осіб. Подібно ж спостерігаємо відродження протекціоністських спокус навіть у самому Європейському Союзі, рефлексів на зразок кожен за себе.

Щоб уникнути подібної нерівноваги, ми повинні поставити економіку на службу людині та всім людям. Що означає надати більшої ваги людській праці, сприяти підприємництву та відновити роль держави як охоронця загального інтересу. Європейська модель соціальної ринкової економіки повинна бути модернізована, зважаючи на нову дійсність. Слід посилити її покликання примирити економічну ефективність та соціальну справедливість, рівність шансів для всіх та солідарність. Ця солідарність не повинна зупинятися на національних кордонах, але повинна користати з незамінного спільнотного досвіду, набутого впродовж років та виявитися більш відважною у захисті інтересів найбільш вразливих верств населення.

З огляду на це та враховуючи його роль великої держави, Європейський Союз має покликання сприяти політиці світового регулювання, яка б підтримувалася міжнародними управлінськими структурами і через посилення інструментів контролю. Серед останніх МВФ, СОТ, система ООН повинні відігравати головну роль, водночас гарантуючи країнам, що постають, бідним країнам, і особливо країнам африканського континенту частку, яка повинна належати їм у прийнятті рішень.

Щоб протистояти кліматичним змінам, збудуймо Європу, яка б більше поважала майбутні покоління

Відбуваються значні кліматичні зміни, наслідки для майбутніх поколінь є очевидними і людська відповідальність є залученою. Як християни, ми вважаємо, що Творіння було нам довірене Богом і ми є його «управляючими» та відповідальними користувачами. Однак, промислово розвинуті країни та інші, слідуючи їм, все ще застосовують методи продукування та спосіб життя, які ведуть до нестримної експлуатації наявних ресурсів. Нам відомо, що кліматичні зміни, такі як бурі, повені чи засуха в першу чергу торкаються бідних країн та розпалюють конфлікти з приводу доступу до їжі та води.

Відтак визнано, що опанувати даною ситуацією можна лише ціною переорієнтації економічного зростання з метою зменшення енергоспоживання і, більш загально, невідновних природних ресурсів. Лише об’єднана Європа здатна здійснити сміливі ініціативи, які є необхідними незважаючи на фінансову та економічну кризу. Ми вітаємо вже прийняті рішення з цього приводу, але вважаємо, що слід йти далі. Кожен з нас повинен особисто докластися до цього зусилля і визнати, що інший спосіб життя повинен бути запроваджений, особливо у промислово розвинутих країнах. Віднайти певну стриманість у споживанні благ та у наших переміщеннях означає. в першу чергу, уникнути екологічного перевороту; але це також нагода, щоб відвернутися від надто матеріалістичного життя та більше відкритися до багатства міжособистісних зв’язків.

Щоб протистояти демографічному виклику, збудуймо більш великодушну Європу

Третім великим викликом, з яким зустрілася більшість країн Європи, є демографічний виклик, причинами якого є водночас старіння та зменшення нашого населення. На міжнародному рівні Європа є сьогодні континентом, якого це найбільше торкнулося. Серед соціо-економічних наслідків цих демографічних змін є перевантаження наших соціальних систем, брак середньотермінової робочої сили, зріст залежності та соціальна ізоляція, причиною яких є вік, зростання потенційних конфліктів між поколіннями.

Причини цієї ситуації є численними, але відповіді на ці виклики передбачають передовсім посилення уваги до добробуту сімей, вразливих клітин наших суспільств, та до добробуту молодих поколінь. Країни-члени, як і Європейський Союз у межах своїх власних компетенцій, повинні сприяти розквіту родинного життя, підтримувати його, охороняти його. Мова йде про те, щоб створити умови, щоб дозволити батькам здійснити свої бажання щодо дітей і поєднувати родинне життя та професійне життя.

З цією метою нам слід мобілізувати різні типи політики: здоров’я, освіту, зайнятість; усе суспільство повинно бути залучене, щоб надати усі можливості молодим поколінням та надати ваги ролі дорослих поколінь. Сьогодні вже приблизно три чверті процентного показника зростання населення у Європі представляє міжнародна імміграція. Це явище триватиме з огляду на потребу компенсувати, принаймні частково, демографічне сповільнення. Отже, важливо залучити наші суспільства до інтеграції мігрантів та до більшого сприяння різноманітності. Більш загально, політика у справах сім’ї та імміграції не повинна диктуватися лише економічними потребами. Турбота про вибрану імміграцію не повинна стояти вище поваги права кожного жити у сім’ї. Питання політики щодо імміграції, як і питання збереження етнічної, культурної та релігійної різноманітності наших суспільств, торкаються зазвичай смислу прийому та гостинності і залучають нас, особливо, якщо ми є християнами.

Однак, слід визнати той факт, що може здаватися, що європейські інституції піддають небезпеці цілісність родинної клітини. Існує ризик побачити заперечення відмінності статей та відмову від будь-якої різниці між батьківськими та материнськими функціями. З цього приводу важливо підкреслити, що ні сучасні європейські договори, ні Лісабонський договір не дозволяють Європейському Союзу видавати закони щодо права сім’ї та права на життя: вони і надалі є у виняткових повноваженнях держав.

Ми закликаємо усіх європейських громадян, і особливо християн, втрутитися з усією відповідальністю у демократичну європейську дискусію

Європейські громадяни, візьмімо участь у виборах у червні 2009 року. Усвідоммо проблеми європейської розбудови та виміряймо надію, яку вона все ще представляє задля забезпечення миру та справедливості на міжнародному рівні. Вимагаймо від різних політичних формувань, щоб вони виразили щодо цих виборів справжнє європейське бачення; підтримаймо кандидатів, які налаштовані захищати в парламенті політику, яка б надихалася повагою до людської гідності, у перспективі більш солідарної Європи, яка б з більшої повагою ставилася до майбутніх поколінь і була більш великодушною. Відповідальні виборці, підчас наступного голосування не піддаваймося популістським гаслам. Європейська розбудова знову є центральним питанням для європейців і Парламент, більшою мірою, ніж інші спільнотні інституції, має місію представляти громадян.

Ніколи такою мірою, як сьогодні, покликання Європейського Союзу бути актором миру у своєму регіоні і для світу не було таким очевидним. Зробімо так, щоб він не пропустив своєї зустрічі з історією!

Жером Віньон
Президент Соціальних Тижнів Франції (SSF) – Франція

Ганс Йоахим Меєр
Президент Центрального комітету католиків Німеччини (ZdK) – Німеччина

Мішель Камдесю
Почесний президент Соціальних Тижнів Франції (SSF) – Франція

Генрик Возняковскі
Директор видавництва ZNAK – Польща

Андреа Оліверо
Президент Християнських Асоціацій Міжнародних Працівників (ACLI) – Італія

Гайн Піпер
Директор Katholiek Netwerk – Нідерланди

Антуан Аржаковський
Директор Інституту Екуменічних Студій у Львові Українського Католицького Університету, Co-Президент Екуменічного Соціального Тижня у Львові – Україна

Невен Сімак
Віце-президент центру документації та європейських досліджень імені Роберта Шумана, Загреб/Спліт – Хорватія

Анна Москва
Європейський центр зустрічей - Фундація Новий Став – Полен

Петер Грубіц
Генеральний секретар Католицької Дії Австрії (KAÖ) – Австрія

П’єр Лекок
Президент Міжнародного союзу католицьких асоціацій патронату (Uniapac Europe) – Париж

Петер Аннегарн
Президент Міжєпархіальної ради мирян (CIL) – Бельгія

Жозіана Капроенс
Президент Міжєпархіальної пасторальної ради (ІРВ) – Бельгія

Каріна Девожелаере
Координатор Міжєпархіальної пасторальної ради (ІРВ) – Бельгія

Франк Тернер
Директор OCIPE - Jesuit European Office – Брюссель

Анрі Мадлен
OCIPE - Jesuit European Office – Страсбург

Віолета Барбю
Член ІХЕ – Румунія

Педро Солс та Марія Луїза Лладо Гедінгер
Члени ІХЕ – Іспанія

Анна ван дер Ваерен
Член ІХЕ – Бельгія

П’єр Дешан
Президент асоціації Християнських підприємців та керівників – Франція

Томас Галік
Президент Чеської християнської академії – Прага

Мішель Ван Аерде Оп
Директор домініканської асоціації Простори – Брюссель

Ігнас Бертен
Простори – Брюссель

Маркус Шлагнітвейт
Директор Австрійської католицької соціальної академії – Австрія

Клотильда Ніссенс
ALTERCITE – Бельгія

Франсіс Давід
Institut Von Hugel, St. Edmund’s College, Кембріджський університет – Великобританія

Ів Куломб
Президент Християнського руху посадовців та керівників – Франція

Лорен Пуіж і Пуіж
Директор «Християнство та справедливість» – Іспанія